На Аскольдовій могилі поховали їх...

На Аскольдовій могилі поховали їх...

І ведучий Добре кажуть: „Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього”. І це дійсно так, бо так само, як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Куди вітром приб’є – там і залишить своє насіння. Але ж людина не перекотиполе, і як сказав у своєму безсмертному романі П.Загребельний: „На порожньому місці роду не заснуєш”.

Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша вмита кров’ю і сльозами. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами.

ІІ ведучий          Над Крутами сніг

І пронизливий вітер

У січні ридає

голосить, гуде;

Шукає могили,

де воїни – діти

На вічнім спочинку.

Немає ніде.

Тягнуться до сонця

Стовбури кленові,

Зарошені сльозами

Горя і любові.

Буйними ночами

Тихо шепчуть віти

-         То твої, Вкраїно

Найрідніші діти.

І ведучий 27 січня 1918 року з Києва на зустріч більшовицьким військам, що наступали на Україну, вирушив добровольчий студентський Курінь. Він складався із студентів Університету ім. Святого Володимира (нині це Київський Національний університет ім. Шевченка) Новоствореного Українського Народного Університету, а також із гімназистів київських гімназій. Вони майже не мали ніякої підготовки.

ІІ ведучий          Впав на землю січневий мороз,

Срібним інеєм вкрилися віти.

Нам сімнадцяти ще не було

Ой, як нам ще хотілося жити!

Нам сімнадцяти ще не було

Ой, як нам ще хотілося жити!

Нас тут триста до бою пішло –

Рятувати свою Україну,

Ми залишили неньку, сестру,

Хтось, можливо, й кохану єдину!

Впав на землю січневий мороз,

Срібним інеєм вкрилися віти.

Нас тут триста у Крутах лягло.

Всі твої, Україно, ми діти.

І ведучий Студентський курінь мав на меті допомогти українським частинам утримати станцію Бахмач. По дорозі прийшло повідомлення що в Бахмачі уже ворог. Тому загін зупинився відразу за Ніжином, на станції Крути – за сто двадцять кілометрів від Києва. Перемога під Крутами давала шанси відбити Бахмач, зруйнувати колії і почекати підтягнення до Києва військових частин з регіонів. Поразка відкривала ворогові шлях на Київ.

ІІ ведучий          Під Крутами там молоде юнацтво

На прю криваву з ворогами стало

За Україну, славу, честь й багатство

Життя юнацьке своє там віддало.

Клянемось вам ровесники – герої,

На вашу кров, на славно вічні Крути.

Нам чину вашого і жертви пресвятої

Ніде, ніколи не забути!

Клянемось вам для оборони честі

Ваш заповіт аж до кінця сповнити,

Підняти прапор, вгору ген піднести

До ясних зір у сонячні блакиті

За наш народ, за край веселий гожий

Клянемось дружно у потребі стати,

Здобути правду поможи нам, Боже,

І нас благослови, Пречиста Мати.

І ведучий Трагічна сторінка в долі нашого українського народу – бій під Крутами. Це відбулося між містами – Бахмач та Ніжином. То була дуже кровопролитна битва. Супроти досить великої підготовленої армії виступили прості юнаки, студенти, які не були добре підготовлені. Муравйов був на чолі ворогів. Однак 300 юнаків, які добровільно вийшли відстоювати Україну, були сильнішими духом, ніж армія Муравйова. Вони боролися за нову велику державу Україну.

ІІ ведучий          То не чорне гайвороння над степом кружляє –

Дика орда Муравйова грізно наступає.

Щоб ворога зупинити,

На станцію Крути

Відправились добровольці –

Молоді рекрути

Славних хлопців – добровольців

Зібралося триста,

А дорога наче доля,

Коротка терниста.

Ой ви, Крути, Ой ви, Крути, заступіть собою,

Бо проллється кров юнача цілою рікою.

Зима снігом замітає,

Січуть скоро стріли.

Щоб ворога спинити –

Не вистачить сили.

Вже набої скінчились,

А навколо – поле

Піднялися – і в атаку

Кинулись соколи

І ведучий Напівзамерзлі юнаки з великими труднощами володіли зброєю, а ноги, які зовсім заклякли, відмовлялися рухатися. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який на короткій дистанції розстрілював її, а потім почав колоти багнетами.

ІІ ведучий          Славних хлопців – добровольців

Підвелося триста,

А дорога, наче доля, коротка терниста...

Не вернуться вже ніколи до рідної хати;

Не зустріне, не пригорне

Заплакана мати.

Підстріляні, порубані –

Але не зборимі!

Зосталися тут лежати

Сини України

Не плач, моя рідна, посивіла мати,

-         Я пішов на войну тебе визволяти

А як не діждешся з тієї січі мене,

Посади, благаю, біля хати клена

І ведучий Близько п’ятнадцятої години все скінчилося, на снігу лишилися трупи юнаків...

Під Крутами в бою полягло 300 студентів і 10 старшин.

ІІ ведучий          Як сніги покриють землю

Рядном білим, - не забудь

Спом’янути тую славу,

Що лишилась з нам з-під Крут.

Триста юних отчайдухів...

Строкат більший був там, враг, -

Не вступились, не подались,

Всі лягли там на полях.

Вічну славу здобували

Україні біля Крут

Не забудь героїв триста

Спом’яни їх не забудь

І ведучий Під Крутами полягли студенти: Попович, Шульгін, Дмитренко, Пурік, Шерстюк, Борзенько, Коночук, Головащук, Чижів, Сірук...

Гімназисти: Соколовський, Тарновський, Ганкевич, Ігнаткевич, Пінський, Сотник, Омельченко та багато інших.

ІІ ведучий                    На Аскольдовій могилі

Поховали їх

Тридцять учнів – українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі...

Український цвіт –

По кривавій, по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? –

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро – ріка...

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! –

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім заповіті

З славою святих,

- На Аскольдовій могилі

Український цвіт! –

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ

І ведучий Нехай пам’ять про наших героїв, які загинули під Крутами, буде вічною.

І нехай їхня смерть буде для нас прикладом, як треба любити свою Батьківщину.

ІІ ведучий          Народе мій,

Для всіх завжди відкритий

Не вір, що воля з’явиться сама

Не дай себе підступно обдерти,

Мовляв, дороги іншої нема,

Як знову йти до старшого нам брата

Просить своє...

Й на весь світ працювати,

Не дай себе до нитки обідрати,

Зумів же двічі пута розірвати.

Не вір невтомним брехунам пихатим.

Народе мій, великий, український,

Як буде в тебе воленька свята,

То буде й коровай, мед по вінця,

Не зразу...та

На вічнії літа

І ведучий Для нас Аскольдова могила залишиться на віки полум’ям віри, вона дала нам незабутнє минуле. У хвилини відчаю, у хвилини занепаду, в хвилини знесилля будуть приходити до неї старі й малі, щоб підживитися тим святим вогнем ентузіазму, який палатиме тут під камінним хрестом.

Вона світитиме не тільки українцям, а й усім, обраним Богом людям, які творять правду на землі і мужньо захищають свою країну.

На Аскольдовій могилі висить дошка з надписом: „На заклик Вітчизни вони озвалися, пішли і віддали, що мали „В пам’ять про студентів, які полягли за волю України у січні 1918 року під Крутами, у нерівному бою з більшовицькою навалою”.

ІІ ведучий          Нехай ім’я твоє святиться,

Ті жертви, труд і кров,

Батьківська земле, Україно,

Для тебе вся любов.

Нехай буде навіки слава, Батьківщино,

Тобі і тим усім синам твоїм,

Що впали в боротьбі.

Світи ж нам Сонце наше ясне,

І золоти колосся нив,

Щоб жити вільні ми і щасні,

А Бог щоб нас благословив

І ведучий Минуть роки, десятки років, століття – пам’ять про юнаків – героїв не згине вовік.

Хоробро, мужньо, відважно, завзято і самовіддано боролися студенти – дорогий запашний цвіт нашої молоді, діти нашого народу, нащадки і спадкоємці блискучої Слави Козацької і могутнього Запоріжжя. В тому Крутянському бойовому Хрещені наша молодь не посоромила козацької зброї.

Велика, світла, і чиста правда свідчить за її небуденний, патріотичний і вікопомний чин. Крутянам – честь і вічна слава!

Минає час...

І рік за роком

У безвість дні пливуть,

А вік віків залізним кроком

Герої Крут ідуть

І креслять їхні світлі тіні

В безсмертя стану путь:

В віках віків Борці нетлінні,

Герої Крут

Не вмруть...